"Втрата майбутнього — це психічна смерть": психологиня про вплив війни на здоров'я та родину

Олена Халілова

Журналіст

Повномасштабна війна стала точкою неповернення для мільйонів українців. Особисті трагедії, втрата житла й роботи, неготовність до вимушених змін призвела до трансформацій у психічному житті людей, а відповідно, й поведінки.

Відома українська психологиня Анна Кушнірук розповіла Новини.LIVE, як не потрапити в пастку відкладеного життя, як зрозуміти, що рівень агресії в родині перейшов допустимі межі, та з чого починати покращувати психічне здоров’я.

Як війна впливає на психіку 

— Як війна впливає на психічний стан суспільства і людини окремо?

— Через війну людина відчула себе дуже вразливою. Ми довгий час сперечалися, чи добре нам живеться в країні, чи добре вдома. Весь час люди будували плани про інше щасливе майбутнє і сьогодні зазнали травми через втрату того, що було недооцінене.

Коли людина живе без планів, можливості себе реалізовувати, у неї підіймається рівень тривожності. Через такі зміни людина починає поводитися неадекватно, приймає не зовсім правильні рішення в стані збудження.

Якщо говорити про вплив війни на суспільство, то тут йдеться про гуртування. Нація відчула потребу в об'єднанні. Люди, які дотичні до груп, працюють у волонтерських організаціях за кордоном чи на рідній землі, відчувають себе в рази краще ніж ті, які намагаються пересидіти й перетерпіти важкі часи. Людина відчула, що їй необхідно бути приналежною до родини, до країни, до тих, з ким вона хоче єднатися.

— Які хвороби можуть виникати у людей, які пережили фільтрацію, окупацію, життєві трагедії? Яка можлива поведінка?

— Тут контекст може різнитися. Залежно від ступеня міцності психіки, з якою людина входила в цю проблематику, відповідно, вона зможе краще чи гірше впоратися.

Люди, що пережили нещастя чи складні обставини, скрізь будуть вбачати спробу завдати їм болю. Депресивні стани виникають набагато пізніше, а посттравматичні розлади будуть розвиватися у тих людей, що змушені були вибиратися із гарячих точок або не змогли це зробити.

Якщо говорити про посттравматичні наслідки, то це можуть бути розлади, пов'язані з неконтрольованим виплеском агресії, люди будуть максимально нетерпимі один до одного

Зараз період психосоматичних переживань, які впливають безпосередньо на фізичне здоров'я. Через постійний стрес, порушений режим, неправильне харчування люди хворіють на ендокринні розлади, цукровий діабет (це біч нашого часу), спостерігається порушення сну, підвищена тривожність. Також це призводить до зниження інтелектуальних і ментальних функцій, а ще частіше виникають захворювання шкіряного покрову.

Хто у групі ризику психічних розладів

— Після пережитих випробувань люди стають стійкіші чи вразливіші до ударів долі?

— Точно спрогнозувати, як вплине на психіку чергова ситуація або проблема, не можна. Кожен по-різному переживає життєві негаразди. Є люди з різним рівнем резилентності (стійкості), спротиву сприйняття психічних чи фізичних обставин негативного характеру.

У багатьох ця резилентність, як м'яз, вона натренована. Людина звикла щодня, зіштовхуючись з проблемами, вирішувати їх, таким чином, психічна система стає пружною.

Той, хто звик бути дієвим, навіть у війну буде максимально продуктивним. Проте такі люди теж можуть мати посттравматичні розлади, тільки вже після того, як розв'яжуть усі проблеми.

Для людей, схильних переживати нестійкі психологічні стани, війна стане каталізатором, і їхнє психічне самопочуття погіршиться.

Людина просто лягає і лежить, вона відрізняється від депресивної. Це називається "психічна інфантильність"

— Таку "психічну інфантильність" можуть переживати чоловіки призовного віку?

— Коли чоловік боїться, він починає регресувати. Тоді проявляються первинні реакції, тобто виникає почуття страху.

— Чи може агресія у чоловіків або жінок бути спровокована провиною через те, що вони не пішли воювати?

— Безумовно, це колосальне розчарування. Чоловіки й жінки мають ідеальне уявлення про себе, і, коли прийшов час підтвердити це, виникає розчарування, що призводить до агресії.

Таке відчуття провини може трансформуватися в різні психічні хвороби. Це неможливість витримувати себе таким, яким ти себе побачив

Чому розлучаються люди

— Чи призвело зростання рівня агресії до збільшення кількості розлучень?

— Ні, такого зв'язку немає. Проблема в іншому. Люди визнають, що їм дуже важко бути разом, вони один одного не витримують. Якщо був інфантильний шлюб, коли двоє недостатньо дорослих осіб, то вони шукатимуть цього дорослого. Жінка буде перекладати відповідальність на чоловіка, чоловік — на жінку, і не важливо, де вони — пішли на фронт чи за кордоном.

Якщо вони внутрішньо дисфункціональні, замість того, щоб розв'язувати проблему, починають нападати один на одного. Безумовно, такі шлюби найвразливіші.

Окрім розлучень, сьогодні й укладається багато шлюбів, що є хорошим сигналом. Люди мають цінувати свій час, своє життя та життя іншої людини

— Чи правильним є твердження, що війна дала поштовх до змін в особистому житті? Жінки менше звертають увагу на спільний побут, наявність спільних дітей, а більше цінують психологічний комфорт?

— Ця війна дала нам зрозуміти, що моє, а що ні. Відбулося чітке розмежування людей на своїх та чужих, коханих і некохагих. І ті шлюби, що були у тривалому стані занепаду, не виживають.

Проте є ще одна психологічна пастка: людина не може зрозуміти, коли закінчиться війна, коли з'являться гроші, а коли щось нестерпно, намагається перервати те, над чим вона має владу. Тобто людина може вийти зі шлюбу, але не може вийти з війни. Вона плутає психологічний простір і починає з’ясовувати стосунки з чоловіком чи дружиною, залишати його чи її через неможливість вийти з війни.

— Що робити з неконтрольованою агресією? До прикладу, особа в соціумі поводиться спокійно, а вдома проявляє агресію чи роздратованість до свого партнера?

— Людина здатна чи не здатна на самоконтроль. Якщо вона психічно здорова і перебуває в стресі, може виникати збій, може бути стресовий розлад чи спалах агресії. Але це разовий вияв.

Якщо людина систематично влаштовує дома терор, то війна не відкриє нічого, чого не було всередині. Це існувало й раніше. Тиранам, садистам війна даватиме поштовх, бо вони будуть думати, що в цей час ніхто не займатиметься сімейними проблемами. Але війна не скасовує нормальні людські протоколи стосунків.

Якщо ви живете у шлюбі, де вас тероризують, якщо дома у вас катастрофа, необхідно про себе подбати й звільнитися від цього.

— Що б ви порадили жінкам, які потерпають у війну від морального насильства?

— Треба для себе вирішити, чи влаштовують вас такі стосунки, чи погоджуєтеся ви на моральний дискомфорт. Важливо звертати увагу на внутрішні відчуття: якщо нестерпно в цьому шлюбі, то це моя справа, моє бажання його перервати. Якщо ні, то в поміч приходять абсолютно всі центри роботи з жінками, волонтерські організації. Кожен психолог зорієнтує, як зупинити домашнє насильство.

— Що обрати: врятувати шлюб і працювати над собою чи поставити крапку у стосунках?

— Я ніколи не пораджу терпіти заради формальної процедури. Шлюб — це простір для розвитку, для любові. Це не безконечне терпіння чи знущання з себе та інших членів родини.

Так, війна — це не час для з'ясування стосунків. Проте якщо вам некомфортно, якщо ви не можете ставитися із гідністю до себе у цих відносинах, чи то війна, чи то мир, ви все одно маєте брати відповідальність за переїзд, за долю дітей, за можливість заробляти.

Війна не має стати пасткою для очікування змін у сімейному житті. Своє життя потрібно цінувати щодня й не варто проживати його, страждаючи

— Які поради для людей та сімей, де панує агресія?

— Людина може змінити свою поведінку, якщо співчуває тому, кого тероризує. Якщо ви це усвідомили, то необхідно йти до психолога чи психіатра.

Здорова людина не може жити з тим або тою, хто проявляє агресію, бо це співзалежність. Ви маєте взяти відповідальність дізнатися про це більше і звернутися по допомогу.

Як зберегти психічне здоров’я під час війни: універсальні поради

— З якими проблемами у війну звертаються найчастіше?

— Частіше звертаються по допомогу, як пережити втрату близької людини. Більшість відчувають абсолютне знесилення, нестерпність особистих відносин і втрату ідентичності.

Нині люди не мають надії на майбутнє, не розуміють, хто вони і як жити далі. Втрата майбутнього — це психічна смерть.

— Які б ви дали універсальні поради психолога?

— Ми маємо визнати, що живемо сьогодні. Життя не припинялося, і не треба думати, що "закінчиться війна, і я заживу". Ми маємо пам’ятати про людей, яких втратили, але продовжувати жити. Не потрібно ставити всі процеси на паузу, це неправильно. Необхідно мати внутрішню цілеспрямованість.

Також завдання — впоратися зі своєю тривогою. По-перше, систематизувати нормальний режим дня, забезпечити собі частий питний режим, за можливості, упорядкувати режим харчування.

Через нестачу кисню виникають панічні стани та гормональні зміни. Тому, якщо дуже тривожно, необхідно йти на свіже повітря, попити води та з’їсти яблуко. Це вирішить багато проблем.

По-друге — спати. Треба проводити час без гаджетів, без новин, почитати книгу, поговорити телефоном з тим, кого любиш, зробити маску.

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися